Відьма і тисяча проблем ❤️❤️❤️

На екрані висвітилося нове повідомлення від Софії — тієї самої невгамовної подруги, яка ще вчора катала мене на шаленій швидкості на своєму байку, сьогодні втягнула в танцювальне шоу в клубі, а у вільний від усіх цих халеп час працювала в нічному магазині іграшок для дорослих.

Не встигла я гарячково заблокувати екран, як дурнуватий автомобільний блютуз автоматично ввімкнув голосове повідомлення, і дзвінкий голос Софії на весь салон видав:

— Злато, я тут скинула тобі варіант... Ну, ти ж сама дивилася тоді. То що, мені залишати рожевий чи брати інший?

Все.

У цю секунду я офіційно померла. Знову.

Моє серце пропустило кілька ударів, а в легенях повністю закінчився кисень.

Дякувати богу, Андрій, здається, не зрозумів справжнього контексту цієї розмови. Або просто дуже шляхетно зробив вигляд, що не зрозумів.

Я ледве дихала від сорому, відчуваючи, як моє обличчя палає навіть під шаром ефектного клубного макіяжу.

Намагаючись хоч якось врятувати ситуацію, я судорожно випалила першу-ліпшу дурість, яка тільки спала мені на думку:

— Це... це вона про спортивний костюм! Ми просто вибираємо новий костюм для занять. Худі таке... рожеве...

— Спортивний костюм? — тихо перепитав Андрій, на мить повернувши голову в мій бік.

Його голос звучав абсолютно спокійно, але в інтонації ховалася така виразна іронія, що мені захотілося просто провалитися крізь це розкішне шкіряне сидіння прямо в асфальт.

Ну навіщо? Навіщо я взагалі почала виправдовуватися?!

Сама ж себе закопую ще глибше!

А в моїй голові в цей час яскравим кадром стояла та сама фотографія, яку Софія, без сумніву, прикріпила до повідомлення — величезний рожевий  девайс із асортименту її інтим-бутика.

Я її точно приб’ю.