Ну а поки продовження активно пишеться, запрошую до першої частини.

— Запізно для ревнощів, Лейло. Ти так не думаєш?

— Я ревную?! Пф.

— Ти ж сама віддала мене їй, — зробив крок уперед і майже притиснув мене до столу.

— Не віддавала...

— Та ну? А я можу зробити так, — він нахилився й ледь помітно, майже невагомо торкнувся моїх губ своїми. — Чи ось так... — його пальці пройшлися по моїй руці.

https://booknet.ua/book/spokusa-na-desert-b451266