Я відчувала як шию, наче голубили теплі, вмілі, довгі пальці. Я нервово вчепилася пальцями в рушник. Я важко дихала нервово ковтнула. Потім пестощі плавно, але впевнено опустилися під пухнастий рушник. .

– Я знайшов, тільки звабливу, чарівну відьму. Яку так приємно пестити за її пишні, солодкі принади. Цей ідіот мав руках брильянт, та навіть цього не помітив. Проміняв його на вугілля. От що буває, коли дилетант береться за дорогоцінності, – сказав багатозначним тоном Яро, його очі засяяли магічним блиском. Стали ще яскравіші і зіниці розшилися.

 По тілу проявились затійливі тату, але я зрозуміла що це теж прояв темної енергії.

_____________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512