Ми звикли шукати раціональні пояснення всьому, що відбувається навколо. Логіка, факти, фізичні закони — ми будуємо на цьому своє життя. Але що робити, коли ці закони раптом перестають працювати?

У книзі «Дорога до тебе» є моменти, які неможливо пояснити здоровим глуздом. Коли знайома до болю дорога перетворюється на лабіринт, з якого немає виходу, поки ти не покличеш на допомогу того, кого вже немає поруч. Коли запах улюбленого одеколону стає єдиним відчутним доказом присутності того, хто вже не дихає. Або той останній, пронизливий поклик біля воріт цвинтаря, від якого холоне кров, хоча за спиною — лише порожнеча...

Це не вигадка. Це досвід, який змусив мене повірити: смерть — це не стіна, а завіса. Іноді вона стає настільки тонкою, що ми починаємо бачити і чути те, що приховане від очей інших.

Чи є це грою уяви, породженою нестерпним горем? Чи це справді «діалог» з тим, кого ми кохаємо понад усе? У своїй книзі я не даю відповідей, я лише чесно описую свій досвід — дивний, лякаючий і водночас неймовірно інтимний.

Якщо вас завжди вабили історії, де межа між нашим світом і «іншим» стирається, якщо ви вірите, що кохання здатне долати навіть неможливе — запрошую вас до читання.