Книга, що почалася з одного питання

Всім привіт!

Я люблю читати статті про те, що надихає письменників та взагалі людей мистецтва на творчість. Комусь допомагає музика, хтось надихається чужими роботами. Я сама часто черпаю ідеї з книг, фільмів та історій інших авторів.

Але книга, яку я публікую зараз, почалася для мене лише з однієї фрази: Що робить нас людьми?

Це питання поставила мені одна з подруг, і воно так сильно мене зачепиво, що я досі не знайшла на нього однозначної відповіді. Довго розмірковувала над ним, бо відповідь, здавалося б, лежить на поверхні. Але кожна людина відповідає на нього по-своєму.

У результаті саме це питання певною мірою надихнуло мене на написання книги «Кейгу. Народження монстра». Ця історія - моє особисте бачення того, як людина може стати монстром і як монстр може бути людиною.

Для когось це буде просто фантастика. Для мене ж це історія про самопізнання, пошук себе та спробу зрозуміти оточуючих. Вона створювалася під впливом пандемії, війни та життя у новій реальності.

Якщо вам відгукуються подібні теми, якщо вам цікаво спостерігати за дорослішанням героїв - як у прямому, так і в переносному значенні - буду рада, якщо ви познайомитеся з моєю книгою.

І ще мені дуже цікаво дізнатися: Що, на вашу думку, робить нас людьми?

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Емпатія до інших та доброта.

Інші блоги
Палка сварка двох впертих...
Вітаю друзі))) В новій главі до книги Вибір Місандеї Де йде мова від Сандора Стормаута, Буде палка перепалка між героями і його думки про головну героїню... Невеликий уривок: Я зробив крок вперед, відчуваючи,
✨ Відкрий історію. Закохайся в героїв ✨
«Руда бестія» ❤️ Вона мала все. Гроші. Розкішний пентхаус. Дорогі речі. Гучні вечірки. Красивих чоловіків. І повну свободу робити те, що заманеться. Злата ніколи не запитувала дозволу. Вона просто брала від
Прода та гусь
Прода на книгу «Відьмина служба підтримки 2»будк опівночі. Наступна теж) — Я, звичайно, все розумію, але я попросив би вас ігнорувати мене в іншому місці, — зауважив Лорі, змушуючи нас обох завмерти.
Тарасе, що таке?
— Задумливий ти якийсь останнім часом, Тарасе, — тихо промовила Леся, підводячись на лікті й дивлячись на мене темними очима. — Начебто й зі мною, а думки десь далеко. — Втомлююся на будівництві, Лесь, —
коментарі
дуже цікава ваша думка! буду вдячна за коментарі під книгою
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше