Ну що, давайте на чистоту: скільки разів ви бачили фанфіки, де події відбуваються виключно в умовних Лондонах чи Нью-Йорках, бо «так у каноні»? Мені це набридло. Чому ми боїмося притягнути шикарного, холодного іноземного героя в наші реалії?

Скільки себе памʼятаю, завжди обожнювала фанатську творчість, де всесвіти міксувалися. Серіал + інший серіал, книга + гра, або взагалі все до купи. Особливий кайф — спостерігати за тим, як герої адаптуються до тотально чужих умов.

А потраплянці у вигадані світи? А потраплянці із вигаданих світів у наше повсякдення? Ну це ж просто мед! ?

Для мене кросовери завжди про вихід за рамки «дозволеного». Можливість змінити перспективу, погратися з характерами, а не просто залипати на класичний варіант історії. Оригінальний сюжет у нас і так є від авторів, то нахріна переписувати те саме іншими словами?

Фанфікшн, як на мене, існує зовсім не задля вилизаної й нудної «правдоподібності». Він створений для трешових експериментів, карколомних сюжетів, ламання стереотипів і оргазмічного кайфу від процесу!

Що, якби елітний британський спецназівець опинився в українському під'їзді? НЕ ПОТРАПЛЯНСТВО, до речі. В рамках сюжету Колди (гри Call of Duty) можна натягнути сову на глобус і прикинути, що ОТГ-141 отримала тут якесь завдання.

Справа смаку, звісно, але я ризикнула і запрошую вас у стару багатоповерхівку українського міста. Туди, де  Саймон "Гоуст" Райлі змушений ділити спільний коридор із притрушеною тарологинею. Чужа країна, дивні люди, накази, які не обговорюються, і майстерне поєднання непоєднуваного на ваших очах.  

Питання до вас, моє шановне журі:

Як ви ставитеся до таких диких кросоверів та міксів? Що для вас фанфікшн? Залітайте в коментарі, діліться думками і пишіть, чи готові ви ризикнути й зазирнути в цей під'їзд!