Кожна історія колись закінчується

Дорогі перлинки.

Якось дивно писати цей пост...

Якось дивно усвідомлювати, що цикл книг «Розтин долі» завершено.

Мені здається, що ще зовсім недавно я сиділа перед порожнім документом і просто намагалася написати перші рядки. Тоді я навіть не могла уявити, що ця історія стане настільки великою частиною мого життя.

Спочатку це була просто спроба. Просто бажання довести самій собі, що я зможу. Що зможу не лише вигадати історію, а й наважитися показати її іншим людям.

А потім з'явилися ви.

Люди, які чекали на продовження. Люди, які переживали за героїв сильніше, ніж я іноді переживала за себе. Люди, які писали коментарі, будували теорії, сперечалися, раділи, обурювалися моїми сюжетними поворотами і разом зі мною проживали цю історію.

Я знаю, що багато хто не хотів, щоб ця історія закінчувалася.

І якщо чесно... я теж.

Тому що закінчення книги — це не просто поставити останню крапку. Це ніби попрощатися з людьми, яких знав дуже довго. З героями, які були поруч майже щодня. З думками про те, що буде далі. З тим особливим відчуттям, коли відкриваєш документ і повертаєшся у світ, який створював так довго.

Мені здається, що за цей рік я виросла разом із цією історією.

Було багато моментів, коли хотілося все кинути. Були розділи, які писалися за одну ніч, і були такі, які я переписувала знову і знову. Були моменти, коли я сама не знала, куди мене заведе сюжет. А іноді герої взагалі відмовлялися слухатися і робили зовсім не те, що я для них планувала.

Але попри все це ми дійшли до фіналу.

І знаєте, що найцінніше для мене за весь цей час?

Не цифри. Не прочитання.

А те, що десь там, по інший бік екрана, були люди, які чекали.

Чекали нових розділів.
Чекали продовження.
Чекали на повернення авторки, коли вона знову десь зникала ?

І я ніколи не перестану бути вам за це вдячною.

Дякую за кожен коментар.
За кожну реакцію.
За кожне повідомлення.
За кожну хвилину, яку ви подарували цій історії.

«Розтин долі» закінчився.

Але назавжди залишиться для мене історією, яка колись почалася з простого бажання щось собі довести, а закінчилася тим, що подарувала мені вас.

І, мабуть, це найкращий фінал, який тільки міг бути.