– Ну чого ти? Тобі ж тоді це подобалося. Той поцілунок, – сказала Розанна.

 Вона підвелася і подивилася знизу вверх на мене з-під повік, бо була нижчою. Провела кістянками пальців по моїй скулі.

 Я  відсторонився.

– Все змінюється…

– Так? І що ж змінилося з тих пір? Ти знайшов собі втіху там в Бібліотеці? – спитала Розанна.

 І схопила мене за горло, буквально, а я не став пручатися. Бо вже не було сенсу.

___________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512