Голий сусід увірвався до моєї квартири — високий, накачаний, з хтивою усмішкою і рукою, яка ледь прикриває те, від чого я не можу відвести погляд.
Він дивився на мене так, ніби вже знав, як я стогнатиму його ім’я. Але тут у двері подзвонив мій бойфренд. Довелось сусіда ховати в шафі як коханця. Класика жанру? Так.

Я хочу розлучення, чуєш? РОЗ-ЛУ-ЧЕН-НЯ! Мені набридли ці гойдалки — або облиш мене, або будь нарешті моїм чоловіком, у повному значенні цього слова! Я хочу відносин, де є не тільки *екс, а ще й підтримка, близькість, увага!
Він насупився. Обличчя одразу стало кам’яним. Очі — як сталь. І коли він склав свої м’язисті руки на грудях, я вже знала: зараз буде не менш жорстка відповідь.
— Розлучення ти не отримаєш. Ясно?
Його голос був тихим. Але таким, що мороз пробіг по шкірі. Чіткий, глухий, владний. Від якого хочеться кричати — і водночас підкоритись.
— Це не ти вирішуєш! — я знову закричала, відчуваючи, як усередині все палає. — Не ти один! Я теж маю право!
— Маєш, — кинув він різко. — Але заяву вже вп’яте не прийняли. І ще десять разів не приймуть. Бо я не дозволю. І крапка

.
Хочу розлучення