Я нікому не потрібна... Але поділюся своїм генієм!

Так, чомусь я ділюся тут своїми відвертими думками, а їх ніхто не читає.

Ну гаразд, я не проти... (Хоча насправді дуже навіть проти! Мені це взагалі не подобається. Припиняйте це, ну ж бо, читайте!!!)

Але зараз я тут трохи з іншого приводу. Щойно я усвідомила, що написала дещо надзвичайно кумедне й сильне.

Так от:
Сцена в барі:

Бармен незадоволено, ніби це не його робота, намагається знайти ці келихи. Та чомусь вони ніде не знаходяться.

— О, ось де ви, — каже він, задоволений, що забрав у Софії кілька секунд. Це його жорстока, холодна помста за вчорашній гармидар.

Якщо ви зараз запитуєте себе: «Що я, в біса, щойно прочитав?» — то в мене для вас є чудова відповідь.

Це приблизно 0.0000000001% (цифри приблизні) тієї крутизни, геніальності й загалом усього, що ви зможете прочитати вже в другій главі мого роману, який я пишу просто в цю хвилину.

А поки що ви можете ознайомитися з першою главою НЕЙМОВІРНОГО, ГЕНІАЛЬНОГО та НАЙКРУТІШОГО роману "Якесь марнотратство".

ЛЕЕЕЕЕДЗГО ЧИТАТИ, друзі!!!!! ???