Зараз пишу другу главу свого дебютного роману «Якесь марнотрацтво».

Коли я тільки починала, ще з перших сторінок думала, що дуже схожа на головну героїню Софію. Справді, я нагородила її кількома своїми рисами, значно їх підсиливши. Та зараз, коли я описую її побачення з Артуром, то розумію: він схожий на мене навіть більше... Навпаки, він — моя копія. Точніше, його думки та внутрішній світ. Це відкриття навіть змусило мене розчулитися до сліз. Я ніби випадково залізла собі в мозок і розкопала там власні найглибші страхи та переживання.