Ох вже ті студенти...

Під обід з’являється Лаусен і приносить те, що він називає конспектами. До вечора сидимо разом над цими «шедеврами», намагаючись розібрати його каракулі…
— Ну згадуй, що препод говорив? — вкотре питаю його. 
— Та не пам’ятаю я! 
— Хоч тему лекції скажи! 
— Без поняття… 
— Ти взагалі ні єдиного слова не запам’ятав? 
— А навіщо? — огризається він. — Я ж записував!
Некрилаті Боги! Дайте мені сили не прибити його! Тут залишилося тих занять усього нічого, але, здається, без конспектів Кіраха ми всі завалимо іспити…