Не хочу віддавати свої сили і тіло цьому стерву. А ще окрім того, що в мене було погане передчуття стосовно побратимів. В мене було відчуття, що я вже маю зобов’язання ще перед кимось, які не можу зрадити.

 А це вже було дивно, бо в мене не перед ким не було сердечних клятв.

 Я намагався  відтягнути цей клятий момент я найдовше. Але клята відьма мабуть, навпаки хотіла все пришвидшити, тож постійно присилала Тухі, щоб він мене поквапив. Знов довелося вдягати якусь вишукану дурню – не то шовковий костюм, не то вбрання а-ля наложника. Сцуко, воно мало того що ні фіга не прикриває, а там де прикриває до соромного прозоре. Тьху! Це тільки Даріелу норм носити, а для мене принизливо.

 Ось цей безсоромний одяг проекція мого майбутнього. Бути просто тілом для втамуванням хіті і інструментом для знищення ворогів.

______________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512