- А я?.. А що ж зі мною?

- Хіба я тобі обіцяв щось?

Варка відсахнулася, губи побіліли. Втягнула повітря зі схлипом.

- Я заради тебе брата зі світу звела, село проти себе обернула, а ти не обіцяв нічого?! Гріх на душу взяла, аби лиш з тобою бути! Душу занапастила!!

- Хіба я казав, що кохаю тебе? Що візьму за себе? Хіба просив брата труїти?

- А хіба ж не хотів, не зрадів цьому?

- Хотів. Та не кожна сестра брата струїть, а я тебе навіть не вмовляв. Самій шкода було хати й спадку, більше, ніж брата. То треба зовсім клепки не мати, щоб таку, як ти, взяти за себе. Все одно, що гадину за пазуху.

Помовчав. Варка дивилася пекучими очима, з яких бігли сльози. Закушені до крови губи тремтіли.

- Я тебе звідти вивів, тепер твоя воля – хочеш лишайся, хочеш геть іди. Нечистий тебе не дістане. Як тобі краще буде, он з тіткою порадься. Адже ж в неї труту взяла, поради питала?

Читати тут

Тут ще буде всіляка потустороння нечисть... Заходьте, не бійтесь!