Зустріч під куполом, або Чеширський бегемот

Черговий поворот вивів відвідувачів до входу в круглу залу з куполоподібною стелею. Стіни по всьому периметру були заставлені робочими столами зі «сплячими» моніторами комп’ютерів, а в центрі, під яскравими лампами розжарювання, грівся бегемот. У цьому не було б нічого дивного — зоопарк усе-таки, чому б не зустріти дорогою бегемота? Але цей був непростий. Побачивши Ларису Леонідівну, він здивувався — наскільки можна було судити по крихітних вушках, що різко притислися до величезної голови, — і заговорив:

— Дозвольте представитися.

Але в його голосі не було й краплі здивування — лише ввічливість і розміреність:

— Борис, один із директорів міжсистемного управління, представник другого розумного виду планети У‑Р Двадцять Чотири, бегемот.

Цікаво, подумала Лариса Леонідівна, чи розуміє він, наскільки далеко від образу справжнього бегемота відкидає його посмішка Чеширського кота?

Зображення клікабельне. Запрошую до читання ❤️