Нарешті сьогодні після паузи вийшло продовження "Життя після сонця".

Скажу чесно: причина в узгодженні глави з правилами. Мені довелося трішки потанцювати і косметично переписувати головну сцену, щоб історія не потрапила під наганяй. Бо те, що відбувається між Анук та Кілоном у темному бункері — це не просто романтика. Це первісний, некерований хаос.

Ніч. Його гарячка і марево. Мотузки, що впиваються в її зап'ястя. І раціональний світ, який розсипався на пил під вагою божевільного бажання.

Для тих, хто зачекався, залишаю тут крихітний шматочок того, що на вас чекає:

«...Він розімкнув її вуста, вриваючись в неї смаком полину та несамовитої потреби. Анук відчула, як її тіло перетворюється на розплавлений віск. Десь глибоко в животі розлилося дике, електричне тремтіння, наче тисячі гострих голок одночасно пройшли крізь нерви, залишаючи по собі нестерпно солодкий щем...

Вона більше не намагалася повернути його до реальності. Її стогони стали хрипкими, спраглими; вона почала палко відповідати на його ритм, вигинаючись йому назустріч, втрачаючи себе в цьому екстремальному вихорі пристрасті».

Дякую кожному з вас за терпіння та за те, що дочекалися! Нова глава вже на сайті.

Глава «Тіні бетонного неба: Гіркий полин»

Заварюйте щось холодне, бо в бункері буде дуже гаряче...

Доречі, змінила обкладинку. Як вам?