Я ще в голові прокручував цю інформацію. Але серце вже відпустила гірка, густа провина, що його розривала безжально. Я не винний в гибелі своїх! Це все та клята стерва! І ще як вигадливо! Спихнула свій гріх на мене, щоб я сам себе знищив їй на задоволення! От тварюка! Звісно під впливом провини я б на все пішов. Став її маріонеткою.

– О, дякую демоне, чи ти все ж голос моїх тарганів в голові?

– Що? – видав розгублено голос.

– Слухай, якщо ти демон, то вибач, душа не продається. Мені самому вона потрібна, – сказав діловито я.

 І тут зірки різко згасли.

 Я подумав демон образився, що я не продав душу йому.

 Але тут я відчув сильний порив вітру, який різко посилився і збив мене з ніг. Я боляче впав на спину.

– Ай!

 Ті зірки розпалилися з новою силою сапфіровим світлом і почали різко наближатись, поки космос не став силуетом величезної шестикрилої сови. Який велично пролетіла над головою.

 А я аж відкрив рот і здивовано вирячив очі, я відчув благоговійне тремтіння істотності, наче коли бачиш як на тебе летить астероїд. А ти мале, дрібне нічого не можеш зарадити цьому, воно вирішує жити тобі чи твоїх пленеті чи ні.

 Я завмер, мої м’язи неначе скаменіли, внутрішні органи захолоділи. Але темна енергія навпаки забурлила і почала опікати.

___________________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512