Вітаю, мої "сяючі діамантики"!!!

Знаю, що дууууже давно ми з вами не спілкувалися, тому мені особливо радісно розмістити зараз цей допис у своєму блозі, бо я сильно за вами скучила!

Чому так надовго зникла я коротко поясню, але спочатку про головне ;) На сторінці вже опубліковано 103-ій розділ фентезі "Дракон відлетів на світанку", прочитати який всі бажаючі можуть за посиланням: https://booknet.ua/book/drakon-vdletv-na-svtanku-b437737 .  Ще +1 новий розділ очікуйте в суботу увечері, тому не пропустіть))) Обіцяю, що на майбутнє нові розділи цього цікавенного фентезійного роману виходитимуть стабільно, принаймні я намагатимуся сумлінніше над цим працювати, тому все має бути ОК і слова я дотримаю))) 

Фрагмент для ознайомлення з розділу 103 до вашої уваги ;)

"Сльози дракониці. Сльози моєї Леди. Не думаючи, я підняв долоні і «вмився» тими сльозами, розтираючи їх по обличчю, мов якесь цілюще, життєдайне джерело, мов святиню.
Ті сльози були рідкі і прозорі, як вода, але пахнули попелом і димом, мов від згарища – та й на смак були гіркі, ніби сік якоїсь дикої рослини.
Можливо, вони були навіть трохи отруйні для людини, проте кому з людей направду колись доводилося куштувати драконячі сльози? Еге ж!
Не маючи більше ані крихти страху в душі, окрім безмежної любові в серці, я підвівся з колін і подався вперед, намагаючись обхопити руками якомога більшу частину голови дракониці, яку та зараз слухняно прихилила якнайнижче. В печері почувся низький вібруючий звук, схожий на гул далекої грози, що відлунював від кам’яних стін та змушував мимоволі тремтіти все живе, що знаходилося поряд. Звісно, то була не гроза, а приглушений стогін Леди, здавлене ридання, повне болю і відчаю..."

Ну а тепер про те, чому творча "Я" так надовго залишила рідний Букнет...

А сталося це тому, що "не творча Я" сильно закохалася, не сильно захворіла і геть втратила натхнення і бажання творити! Без жартів, це все задає темп моєму життю останні кілька місяців, але вже все, Слава Богу, потроху налагодилося, адже наразі справи у мене такі:

***З коханою людиною все чудово, взаємно, радісно та солодше, ніж ті черешні на зображенні вище ;)

***Завдяки не дуже складному оперативному втручанню я тепер здорова, повна сил та енергії і готова до значних життєвих звершень, особливо у творчій сфері )))

***Ну і за наявності коханої людини поряд та здоров’я хіба можуть не повернутися до мене натхнення і бажання створювати нові цікаві світи, у які вам, друзі, ну точно захочеться зазирнути хоча б одним оком? Еге ж!

Всіх цілую і обіймаю, бажаю мирного й затишного і вже по-літньому теплого вечора та смачної солодкої черешні, якщо ви раптом її ще не куштували в цьому році))) Буду рада дізнатися, як проходять ваші творчі будні і, звісно, чи скучили ви за героями моїх скромних творів і моїми теревенями у цьому блозі...

Завжди ваша, Шайна Даймонд!