Завершення дилогії

Не вірю, що пишу це, але дилогія про танго завершилась. Я писала історію про Ангеліну і Тео протягом пів року. Історія співачки та її тренера з танців. Участь у танцювальному шоу. Історія про кохання і вибір. Про складні стосунки, про те, як не втратити себе. Це історія сильної жінки та пристрасного чоловіка. Герої не ідеальні: коять помилки, розлучаються, відпускають і знову знаходять одне одного.

ПЕРША ЧАСТИНА ГРІШНЕ ТАНГО

— Ангеліно, почекай.
Я зупиняюся і більше не стримую емоцій, байдуже, що на нас дивляться десятки людей.
— Навіщо ти це зробив?
— Вибач… Я не знаю… якось так сталося…
— Тео, ти розумієш, як це безглуздо звучить?
— Я просто захопився танцем… піддався емоціям.
— І ти вирішив поцілувати мене на очах у тисячі глядачів? Мій чоловік у залі сидить! Як я це поясню?
Мене трясе від істерики.
— Пробач. Я не подумав. Тобі треба заспокоїтися.
Я істерично сміюся.
— Мене Віктор уб’є. Він такого не пробачить.
— Хочеш, я йому все поясню? Скажу, що це просто постановка для хайпу.
Я лише хитаю головою.
— Краще тримайся від мене подалі…
Ангеліна думала, що щасливо одружена, поки не зустріла свого тренера з танців.
Вони не сподобалися одне одному з першого погляду. Та все змінить один танець...

БЕЗКОШТОВНО

ПРОДОВЖЕННЯ ТАНГО НА ПОПЕЛІ

СКОРО СТАНЕ ПЛАТНОЮ. У ВАС Є МОЖЛИВІСТЬ ДОЧИТАТИ ДРУГУ ЧАСТИНУ БЕЗКОШТОВНО)

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Крісті Ко
25.05.2026, 17:45:59

❤️❤️❤️

Інші блоги
Скільки вашої особистості у ваших книгах?
Привіт, друзі ❤️ Мені дуже хочеться почути те, що у вас на душі. Але почну із себе. Мені здається, саме так буде чесно ) Вчора я замислилася, для чого прийшла на цю платформу... І, як виявилося, не просто писати й бути
Перша глава вирішує все?
Хай. Кажуть, що читач вирішує, чи читати книгу далі, вже після першої глави. А інколи — навіть після перших кількох сторінок. І, чесно кажучи, це трохи лякає. Адже саме на початку автору потрібно зробити майже неможливе.
Чому ми іноді співчуваємо лиходіям?
Привіт. Зазвичай саме герой має викликати нашу симпатію. Ми переживаємо за нього. Хочемо, щоб він переміг. Радіємо його успіхам. Але іноді все відбувається зовсім навпаки. Лиходій програє... І чомусь стає його шкода. Чому
Перепис моєї сімейки♡
Дорогі читачі, перед моїм тріумфальним поверненням, я хотіла б знати, чи ви взагалі читаєте блоги. Нічого такого не прошу. Просто поставте "+", якщо ви побачили цей блог і будете читати інші. Вони будуть виключно про книги.
Чи можна написати книгу без головного героя?
Хай. На перший погляд відповідь здається очевидною. Звісно, ні. Адже будь-яка історія повинна мати героя, за яким читач буде стежити від першої до останньої сторінки. Але чи справді все так просто? Є книги, де увага постійно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше