Добрий день) Сьогодні запрошую вас до смачної історії “Мій ректор — гусь”. 

Цитата:

— Ви не на плече моє звалилися, а на голову, — іронічно буркнула, все ще намагаючись збагнути те, що відбувалося в цей самий момент. Всередині закручувався тугий клубок почуттів, змушуючи мене нервово прикушувати губу та базікати вдвічі більше. — І, схоже, прагнете всією вашою душею влізти в мою черепну коробочку.

— Що це з вами, міс Лоу? — він невинно позіхнув та підпер кулаком колючу щоку. — Ще тільки сьома година ранку, а ви вже готові мене запекти в духовці. Я ж дійсно не навмисно...

— Слава Забутій, — прокоментувала я з легким сарказмом, піднімаючись з ліжка й потягаючись,  щоб приховати нервовість. — Інакше б у мене взагалі серце стало б від таких видів зранку.

— Ви про що...? — не розуміючи запитав він та потер потилицю. Розстібнута сорочка розійшлась в боки, залишаючи перед моїми очима вишуканий торс. Ніби зловивши мене на гарячому, він посміхнувся ще хитріше та навмисно потягнувся, щоб я могла розгледіти всю красу. Щоки знову залило червоним. — У вас дуже корисливе серце, Анабель. Якщо воно стане, я вручу йому готівку і воно відразу ж прокинеться.

— Не робіть з мене монстра... — надула щоки, направляючись до шафи та дістаючи з неї змінний одяг. — Не така я вже й золотошукачка. А навіть якщо й так, мені ані краплі за це не соромно, так і знайте!

А також до кавової історії “Відьмина служба підтримки”, до розповіді про соковиту курочку “Кексик для Санти” та спокусливої відбивної в “Совісті для диявола”. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб