Запізнилася з продою

Оновлення сьогодні вийшло трошки пізніше, соррі за затримку

— Я не збираюсь виправдовуватися за те, що ти побачила у мене в кабінеті, — сказав він спокійно, але твердо. — Тебе не мало бути в маєтку в той час, і ти точно не мала заходити до мене в кабінет без попередження.
Я відчула, як нова сльоза лоскоче мою щоку. Я швидко витерла її, але голос все одно тремтів:
— Щоб я не відчувала до тебе, Вікторе… це неприємно бачити в будь-якому випадку. Це просто знецінює мене як жінку. І нагадує, що тобі важлива лише дитина, а не людина, яка її носить.
Віктор мовчав кілька секунд, потім зітхнув.
— Хіба ти в чомусь потребуєш зараз? Я навіть батька твого став сюди привозити. Мені не потрібно, щоб ти хвилювалася. І я сподіваюся, у тебе немає причин мене ревнувати.
— Ревнувати тебе? — вспихнула я, голос мій став голоснішим. — Щоб ревнувати, треба кохати, Вікторе! А ти на це точно не заслуговуєш! Не з таким ставленням до жінок!
Я бачила, як очі Віктора наповнилися люттю. Мої слова явно зачепили його. Він стиснув щелепу, але промовчав. А в цей момент малюк сильно пнув мене ногою — так боляче, що я скрикнула і схопилася за живіт обома руками.
— Ай! — зігнулася я, важко дихаючи.
Віктор миттєво наблизився, простягнув руку, щоб торкнутися мене, але я різко скинула її.
— Не чіпай мене! Не торкайся! — майже закричала я.
Він зло нахмурився.
— З дитиною щось? — його голос став серйозним і стурбованим.
— Все добре! Просто він сьогодні дуже штовхається… — я прибрала руку і показала, як навіть через одяг видно, як живіт трохи деформувався від сильного поштовху. Я почала гладити його і дихати, як вчили лікарі. Згодом біль відпустив, але повністю розслабитися я не могла. Цей його погляд тільки бісить і нервує мене.

ТИ НАРОДИШ МЕНІ 

​На вас чекають:
?Кримінал
?​Владний і безкомпромісний герой
?​Протистояння характерів
?​Таємниці, за які доводиться платити занадто дорого
?Гарячі еротичні сцени

— Ти народиш мені… спадкоємця! — тихо, але чітко прогримів він.
Я завмерла, а потім справжній шок розлився по тілу холодною хвилею.
— Що? — прошепотіла я, не одразу розуміючи, що він сказав. Голос вийшов слабким, ледь чутним.
Він відпустив моє підборіддя, але не відступив. Навпаки — зробив ще півкроку вперед, так що я відчула тепло його потужного тіла крізь тонку тканину сукні.
— Поки це єдине, чим ти зможеш розрахуватися зі мною, лялечко, — нахабно заявив він, і в голосі не було ні краплі сумніву.

?Ти народиш мені (ПОСИЛАННЯ)?