Ви коли-небудь читали про те, як світ летить коту під хвіст… чи пак у зомбі-дупу — з усмішкою та періодичними вибухами реготу?

Якщо ще не мали такого досвіду — рекомендую саме цю історію від Очерет (клікайте по картинці для переходу на сторінку автора).

Динамічний і атмосферний сюжет, чорний гумор і дика парочка у хаосі зомбі-світу. Чоловік і жінка, які більше нагадують здатних до швидкої адаптації хижих звірів, ніж типових представників людського суспільства, стають справді вибуховою, навіженою, непереможною командою з двох осіб.

Поки на голови падають уламки цивілізації, ці двоє поступово зближуються, принюхуються одне до одного, гарчать, зплітаються в одне.

Насолоджувалась і характерами головних персонажів, і цитатами на кшталт:
«Люблю дивитись, як воно горить. Всі бігають, метушаться…» )))

Життя без ілюзій — гостре, неприборкане, непереможне. Життя попри все… і поза всілякими рамками. Життя заради самого життя.

Мені сподобалося. 

А ви читайте і діліться власними враженнями. 

З цією історією ми зустрілися в межах  безстрокового марафону від Тетяни Гищак.