Відкрито передплату на "( Не) твою дитину"!

Запрошую до книги Еліс Кларк  "( Не) твоя дитина", це дуже емоційна історія, яка точно не залишить вас байдужими! Сьогодні авторка відкрила на цей роман передплату, але в перші дні ціна буде мінімальною, згодом вона зросте, а після завершення книга ще подорожчає. Зараз найвигідніша ціна!

Він завжди не хотів дітей, і я це знала. Сподівалася, що щось зміниться, але дива не сталося. Тож коли я дізналась, що ношу під серцем дитину, просто зібрала свої речі і пішла. Але через кілька місяців ми знову зустрілися...

— Ні, я не хочу дітей, — відрізав він категорично. — Ми і далі будемо користуватись протизаплідними.
— Ясно, — сказала я тихо. Мені здавалося, що цими словами він ніби перекреслив усі наші стосунки. І справді, чи мала для нього якесь значення моя думка? Він завжди думав лише про себе і робив те, що вважав за потрібне. Чи з такою людиною я хотіла прожити усе життя? Навіть попри те, що я дуже любила Женю, я не могла позбавитися цієї дитини.
І тієї миті я зробила свій вибір…

Продовження - щодня о 20.00!

УРИВОК ДЛЯ ВАС З ОСТАННЬОГО РОЗДІЛУ ПЕРЕД ПЕРЕДПЛАТОЮ:

Раптом мій мобільний сповістив про нове повідомлення. Я здивувався, бо хто б це міг писати так пізно?

А потім відкрив повідомлення і побачив, що писала Лара. 

“Женю, у мене до тебе важлива розмова, давай завтра зустрінемося, ти зможеш приїхати до мене?”

Серце забилось вдвічі частіше, коли я прочитав це повідомлення.

Може, вона все ж зрозуміла, що не кохає того придурка?

Бляха… Я був такий щасливий, що вона написала мені.

"Так, авжеж, давай зустрінемось", — відповів я. 

“Добре, тоді буду чекати. Може, вранці, перед роботою?” — тут же надійшла її відповідь.  

Треба було їхати додому… Виглядав я капець кепсько… З цими пʼянками. Ну але часу ще достатньо, щоб виспатись. 

"О котрій ти прокидаєшся? Приїду, авжеж", — відповів я.

“Давай на восьму,” — вона поставила смайлик. 

"Та ну поспи ще, я нікуди не поспішаю завтра зранку. Давай приїду хоч десь о девʼятій", — написав я. Серце забилось частіше. Все, завтра я їй все скажу. Покажу, що кулон відчиняється, що там насправді обручка. Що я ще тоді хотів, щоб вона була зі мною назавжди. 

“Гаразд. буду чекати тебе о дев’ятій, — написала Лара. — До завтра, сподіваюся, це буде хороший день…”

"Я дуже сильно кохаю тебе", — написав я, але стер повідомлення. Ні, я скажу це завтра словами. Зроблю пропозицію, а не буду писати це, як дурень. 

А дитина… Я покладу Лару в клініку і буде лежати там аж до народження, якщо треба. Так вона весь час буде під наглядом лікарів.

"Так, це буде дуже хороший день. Добраніч, Ларо", — написав я.

Добраніч, кохана… Завтра я вже тебе нікуди від себе не відпущу…

***

На диво я виспався. Думав, не зможу заснути, але дві склянки віскі зробили свою справу, і спав я добре. 

Привів себе в порядок, навіть костюм вдягнув не звичний робочий, а інший, найдорожчий.

Потім поїхав до квіткового. Там трохи затримався, поки обирав те, що має сподобатись Ларі. Але врешті-решт взяв звичайні троянди.

Але потім, коли вже підʼїжджав до її дому, чомусь побачив великий кущ бузку. І зупинив машину…

Сподіваюсь, мене за це не посадять…

Я відірвав пару гілок білого бузку, він нагадав мені весільну сукню, не знаю чому. 

Я приїхав до неї і пішов сходами вгору, до її поверху. 

Дуже хвилювався, ще й приїхав раніше, хоч і заїжджав в декілька місць.

Я так сильно кохав її… Але вона буде лежати в лікарні! Хоче чи ні. Буде лежати там аж до пологів, так їй і скажу! 

А той мужик… Що як він захоче дитину собі? 

Я смикнув ручку дверей на її квартирі і та виявилась незамкненою.

Пройшов тихенько вглиб, щасливо усміхаючись, аж раптом почув голос Іллі:

— … я буду турбуватися про тебе і дитину. Мені треба було раніше це зробити, але я сподіваюся, що ти вибачиш мене і погодишся стати моєю дружиною…

КУПУЙТЕ КНИГУ "( НЕ) ТВОЯ ДИТИНА" ЗА МІНІМАЛЬНОЮ ЦІНОЮ ТА ШУКАЙТЕ В НОВИХ РОЗДІЛАХ ПОДАРУНКИ!