— Вона мала принести це особисто, — бачу, як блондинка здригнулась від мого тону. Я помаленьку починаю закипати. Ця сука доведе мене. Ще ніхто в цій компанії не смів не виконати наказ.

— Міс Грейсон просила передати... — вона замовкає і піджимає губи.

Ну ж бо. Я вже в передчутті її дотепного язичка. Мабуть, дуже злякалась після вчорашнього. Від цієї думки накочує хвиля збудження.

— Продовжуй. Слово в слово, Ріко, інакше пошкодуєш, — ледь стримуюсь, щоб не кинутись і не витрясти з неї ці слова. Мигцем кидаю погляд на Лео — в нього аж рот привідкрився. Я теж здивований.

— Щоб ви йшли у сраку, — шепоче Ріка, і мені зносить дах. Я її вб’ю.

Запрошую до читання і чекаю на ваші коментарі