Нарешті я в ліжку. Господи, п’ять годин дороги.

Подушка пахне чоловічим шампунем, може, тут раніше був нянь?

Несподівано двері скрипнули, і я вилупила очі в темряву. Я лежала й не ворушилася, тільки чула кроки, важкі, впевнені.

 -  Ви кімнатою помилилися. - тихо сказала я.

 - Ти хто така? - до мене в кімнату зайшов чоловік. Мене одразу кинуло в холод.

 -  Я.... я працюю у вас. - тихо сказала я.

 -  Хто тебе сюди впустив? - по запаху алкоголю, змішаного з дорогим парфумом, я зрозуміла, що він напідпитку.

Я так і знала, що щось тут не так. Будинок якийсь дивний.  Наче тут ніхто не жив, або всі давно спали, або боялися виходити зі своїх кімнат. Ніби з казки про Маліфісенту, темний, холодний. Бачила тільки охорону на вході, вони хіба що в труси не заглянули, обшукували. 

 -  Еммм....Я працювати до вас прийшла.

 -  Ким? - щось возився він біля ліжка.

Красуня, яка бісить Чудовиська