Вітаю, сонечки!

Запрошую до нового розділу історії Демида та Ніколь.

✨✨✨

Дратуюся і починаю знову шукати проколи в бездоганній репутації цієї Ніколь. Перевіряючи досьє батька.

— Вона заміжня? — питаю раптом, шукаю до чого придертися.

Тимофій дивиться на мене з осудом і коротко відповідає.

— Ні.

— Може, наречений є, чи кавалер?

— Немає.

Мене бере зло, ідеальність цієї Ніколь дратує. Ну не може вона бути такою білою та пухнастою.

— А може, який покровитель, таємний шанувальник чи, може, папіка завела?

— Демиде Луковичу, я не знайшов такої інформації.

Нервово видихаю і невдоволено фиркаю.

— Дивно, це все якось виглядає.

— Що саме? — з повним нерозумінням дивиться на мене Тимофій.

Відводжу погляд, не маю, що сказати, тому роздратовано відмахуюся.

— Та все.

Тимофій ледь помітно усміхається. І це мене насторожує.

— Демиде Луковичу...

— Що?

В очах підлеглого повно лукавства. Здогадуюся, зараз щось зморозить.

— А навіщо вам ця дівчина?

Фиркаю і одразу, кривляючись, відмахуюся.

— Аби ти спитався... — шиплю і одразу роздратовано додаю. — Дуже вона мені треба.

Я не буду твоя...

r4HsSjrU — Одержимість банкіра.

Приємних емоцій!