✨ Те, що надихає мене жити

Що надихає мене у житті? ✨

Напевно, люди.

Ті, які залишають після себе тепло навіть у звичайних словах.

Ті, поруч із якими хочеться посміхатися щиро.

Мене надихає тиша вечора, музика в навушниках і моменти, коли раптом стає спокійно на душі 

Надихають книги, у яких знаходиш частинку себе.

Надихають мрії, навіть якщо до них ще далеко.

А ще — віра, що після складних періодів завжди приходить щось хороше.

Можливо, саме тому я люблю створювати історії та ділитися емоціями через слова ❤️

А що надихає вас? ✨

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Помста
Любі друзі, сьогодні вийшла затримка з новим розділом, але я вже його додала. І там ох як гаряче... Комусь зірвало гальма! — Ти розбила мою машину. Машину, яка коштує більше, ніж твоє життя, дівчинко, — його голос
На другий погляд)
Вітаю, мої чудові. Лідія вже привела себе до ладу, адже при денному світлі вона зовсім не вразила вимогливого мага. Двері відчинились і у кімнату увійшли управитель із дівчиною. У яскравому денному світлі вона виглядала…
❀цікаве з книги❀
І от коли я наївно вважала. Що конфлікт вирішено і з полегшенням видохнула, як Яро візьми да ляпни: – Правильно! Ні хрін зі мною цьому змійонишу битися! Ще другу частину обличчя спаскуджу, буде зовсім страшне! А взагалі…
Привітики, мої дорогенькі читачі! ❤️
Я на деякий час трохи випала зі свого письменницького життя, не через перегорання чи втрату натхнення — просто останнім часом катастрофічно не вистачало часу. Усі ми, українці, живемо в реальності, яка часом нагадує
Ой ті вишеньки. Візуал )
Ну, я вчора ще нагенерила візуалу до глав "Мій таємний бос" ) Тому ловіть! Чоловіки чесно дотрималися слова й сиділи в колибі. Майже всі. Напевно, двоє місцевих пенсіонерів, здається, не вважали себе "чоловіками",
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше