- То, що ти вирішила, доню? – нудотно солодкуватим голосом протягнув чоловік, якого я кілька хвилин тому ще вважала батьком. – Залишишся і будеш спостерігати як повільно згасає жага до життя і мрії у в очах твоєї коханої чи обереш для неї ліпший варіант, в якому ти їдеш додому, а вона залишається жити тут своє найкраще, як зараз каже молодь, життя? Не переживай, побиватиметься дівчина кілька місяців і забуде тебе, як страшний сон, все з нею буде добре.

- Який же ти…мерзотник, - тихо промовила я не піднімаючи погляду від порожньої чашки кави перед собою. Я розуміла, що битву програно.

- Ну-ну, це ти зараз думаєш, що ця ситуація – це найбільша драма твого життя! А через кілька років ти геть  по-іншому заспіваєш. Закохаєшся в нормального чоловіка, створиш сім’ї і всі будуть щасливі та задоволені.

           ❤️Читати тут❤️