Його єдина спокуса - оновлено!

У машині стояла густа, майже відчутна на дотик спека. Повітря було важке, насичене теплом наших тіл і солодкуватим ароматом освіжувача. Я вдихнула глибше, намагаючись розібрати запах — грейпфрут. Точно. Дивне поєднання: холодна зима за вікном і цей літній, яскравий аромат усередині.

Скло повністю запітніло, перетворивши салон на маленький ізольований світ. Я трохи повернулася, притискаючись до Олега спиною, і машинально провела п’ятою по склу, залишаючи прозорі сліди. За ними відкривалася картина, ніби з фільму: повільний, густий сніг, що падав у світлі ліхтарів.

Я деякий час милувалася ним, просто дозволяючи собі бути в моменті. А за кілька хвилин Доронін поцілував мене в маківку і вигукнув:
— Ну що? Зараз ти оголосиш, що я провалив тест на нормальність і виженеш мене з моєї ж машини? — однією рукою він обіймав мене під грудьми, іншою — ніжно перебирав волосся в районі шиї, викликаючи легке приємне тремтіння.

Я облизала пересохлі губи й усміхнулася.
— Це міг би бути хороший план. — Я витримала коротку паузу, а потім закинула голову, зустрічаючись із його очима. — Якби я не встигла в тебе закохатися.