Назад у майбутнє

Елевонда. І якщо я думала, що друга частина буде простішою, бо ж це футуризм про який я вже писала в "Зустрінемося завтра", то взагалі ні, бо це все ще передісторія тільки тепер пояснення того, як все дійшло до основних подій. 

А ще я настільки звикнула до тієї зовнішності, яка в них є і забула, що в цьому часі вона має змінитися. 

Нарешті він розплющив очі і одразу ж почав дивитися чи все з нею гаразд. 

– Я жива й здорова, – спробувала вона його заспокоїти, і вирішила, що нічого кращого не зробити як обійняти. 

– Я такий радий, – видихнув він, – я надзвичайно радий бачити тебе Рін, – і у його голосі у перша була щирість. 

Його тон завжди ображав її. Він ніколи не говорив правду, то ж і вона обманювала у відповідь, не знаючи, а чи потрібні йому її слова. 

– Ходімо, Ашере, – ці слова означали, що тепер вони починають нове життя і вона хотіла аби він і надалі залишався поруч. 

– Цього разу ти не кидаєш мене, щойно ми опинилися у іншому часі, Велері, – усміхнувся він. 

Було дещо дивно так просто йти, наче вони звичайна пара, хоч це не так. 

– Не бачу в цьому необхідності, – холодно відповіла вона, що ж над тоном ще варто буде попрацювати. 

– І все ж чому цього разу імена не українські? – раптом запитав він, коли вони йшли вуличкою і перше, що кидалося в очі відсутність дерев. 

– Можливо ми студенти за обміном, – знизала плечем вона. 

Він дозволив собі розсміятися. І справді це могло бути правдою. 

– Та в дельту. Авельде! Еринія! 

Обернулися і побачили Асін, яка стояла за декілька кроків від них, радісно всміхаючись. Цього разу її вигляд був інакшим. Темно синє, майже чорне волосся і дещо облягаючий топ, шорти, поверх була легка сорочка. Навіть вона змінила свій звичайний образ, підлаштовуючись під цей світ. 

Елевонда. Я думала це буде виглядати гірше, але ні. 

Асін. Ти не знаєш наскільки довго я до цього йшла. 

– Асін! З тобою ж усе добре? – реакція Авельда, чи точніше тепер його прийдеться називати Ашером здивувала. 

Що вона пропустила, і чому він знову настільки наляканий? 

Асін тим часом ледь всміхнулася і м'яко відповіла. 

– Я ж казала, що зі мною усе добре, системницю не легко вбити звичайним способом, – заспокоїла його, а тоді додала дещо втомлено, – тепер ти розумієш мій вибір? – тепер вона запитувала так, наче їй і справді надзвичайно важливо почути відповідь. 

– Так. Це було моїм проханням від самого початку? – поцікавився він, а Рін відчула себе зайвою. 

Це було так дивно чути чиюсь розмову і відчувати себе третьою зайвою. 

– І у тебе вийшло, – усміхнулася вона з гордістю. 

Воно давило на мозок своєю білизною і інколи здавалося, що жодного іншого кольору тут не існує. 

– Це місто жахливе, чи не так? – прямо запитала Асін. 

– Зовсім не твій стиль, – чесно зізнався Авельд. 

– Однозначно, – погодилася вона, – надто вже стерильне. Та й не схоже, що тобі тут подобається, – підмітила вона. 

Це було майже непомітно, та складалося враження, що Асін відчайдушно хоче звідси втекти. 

– Ви раді? – перепитала і подивилася на нас наскільки недовірливо, наче це аж ніяк неможливо, – я думала ви мене терпіти не можете після всього, що я вам зробила. 

І по її очах було видно, що вона справді так думала. Та для них це не становило вигоди, адже вона єдина, хто настільки турбувалася про них. Можливо, бо відчувала вину, а може усе від початку було щирим. 

– Авжеж, могла б і не сумніватися, – запевнив Авельд і ледь всміхнувся. 

Тією самою усмішкою яку потім так часто використовуватиме як Ашер. 

Асін зніяковіло відвернулася і пробурмотіла. 

– Треба вас швидше заселити. 

Елевонда. І додатково спойлер до розділу 18.( хоч до нього ще цілих три) А взагалі з цим зображенням дуже мила історія, бо Рін сказала, що хоче сфотографуватися з Асін, щоб вони її не забули, завжди маючи фото з нею. ( але я ще цю сцену не дописала) 

Елевонда. А от чому Рін вирішила вийти заміж за Авельда, хоч і спочатку планувала аби вони взагалі не перетиналися і без різниці, що там станеться з сюежетом це вже інше питання. ( Авжеж, без Асін тут не обійшлося) 

Телеграм канал 

Тік ток