Оплот. Ціна надії: робота триває

Після завершення «Людського фактора» я поступово повертаюся до основної лінії «Хітри».

Попереду — «Оплот. Ціна надії».

Якщо чесно, з «Людським фактором» усе теж вийшло не так рівно, як планувалося. Десь життя втручалося, десь не вистачало часу, десь доводилося наздоганяти власні ж плани.

Але історія все одно рухалась.

І це, мабуть, найважливіше.

Тому з «Оплотом» я хочу діяти спокійніше. Не поспішати зі стартом тільки заради самого старту. Спершу нормально зібрати фундамент, щоб викладка йшла рівно, без ривків і зайвого поспіху.

Бо Оплот — це не просто нова точка на мапі.

Це місце, куди люди йдуть по надію.

Але надія, коли навколо голод, страх і хаос, дуже швидко отримує свою ціну.

Там, де мають бути стіни безпеки, можуть з’явитися черги, правила, чужа жадібність і ті, хто навчиться продавати навіть шанс на порятунок.

Тож зараз робота триває.

Без гучних обіцянок.

Без поспіху.

Але з розумінням, куди має рухатися історія.

Світ «Хітри» ще не закінчився.

Він просто готується відкрити нові двері.

А якщо у вас є питання, побажання чи просто хочеться стежити за новинами ближче — доєднуйтесь до сторінки у Facebook. Там поступово будуть думки про книгу, візуали, робочі моменти й трохи авторського закулісся.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Tatti Tata
20.05.2026, 16:16:56

Натхнення
Наснаги
Сил та Здоров'я
Чекаю
Творіть як Ви відчуваєте

Показати 3 відповіді
Tatti Tata
20.05.2026, 21:26:28

Kassad, Для мене це Ваші твори :)
Але заради того щоб Вам було ліпше розкрити свою ідею та донести думку до читачів , то варте очікування

avatar
Крісті Ко
20.05.2026, 18:44:33

❤️❤️❤️

Kassad
20.05.2026, 18:59:11

Крісті Ко, (^-^)/♥️♥️♥️

❤️❤️❤️

Kassad
20.05.2026, 15:11:29

Анастасія Коваленко, d=(^o^)=b♥️♥️♥️

Інші блоги
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше