Новина, ясна річ, важлива здебільшого лише для мене. Але як певний етап — хочу її обов'язково відзначити. Другу книгу завершено, нехай вона ще й не викладена повністю, менше з тим, залишилося лише внести правки. Враховуючи, що я взагалі не знав, чи буде колись написана перша, поява другої приємна і взагалі трохи мене дивує. Тим більше, знову вийшло стільки сторінок, що декого це може лякати) І ще, тим більше, що залишилося багато всього недосказаного.
Ось, чомусь, коли писав, увесь час здавалося, що чогось не вистачає, ліній замало, події мляві, а тепер якось подивився і навіть замислився, звідки всього стільки набралося... Чи добре це, коли в книзі другорядні герої виростають і вимагають більше уваги, коли деякі події так і просяться продовжити про себе розповідати... Мені тут одразу, чомусь, згадується Дюма. Той епізод, коли д'Артаньян прийшов у гості до Араміса, а той сидів над своєю дисертацією з якимось рецензентом. І цей рецензент ляснув по величезному тому дисертації, сказав — у вас чудова тема, я б зробив із неї три таких томи, як цей. Побачивши його товщину, д'Артаньян здригнувся) Як би й читач не виявився таким ось д'Артаньяном.
Так, адже зараз рулять короткі твори, правильно? І де взагалі читачі всі весь час запитують...)
Тож можу лише сказати, що викладка зараз трохи прискориться. Третя книга, як продовження, теж можлива. Як там іноді закликають: нехай одна набере певну кількість, і тоді вже буде? Сумніваюся, що чекатиму, якщо ідея оформиться у щось конкретне.
Дякую, що ви знайшли час усе це прочитати, звичайно ж, буду радий відгукам і думкам, будь-якій критиці. Хай щастить!

Перша книга цієї історії — з чого все починалося.

Друга книга (викладка триває) — та сама, яка вже добігає кінця.

Ілюстрації до книг — як виглядають герої та світ.

Ще одна історія, варта вашої уваги — інший мій роман, який також може вас зацікавити.