Привіт, любі мої ❤️ 

Сюжет вже майже підходить до моменту розгадки таємниці Алана та його причини одружитися з Розі :) Чи маєте здогадки чому ж він погодився на шлюб? п.с. це не через почуття до неї (трохи спойлер) 

 

— О, так… Гарна у вас дружина, — Віктор ледь помітно усміхається і йде. 

— Ти дурна? Я ледве встиг на цей грьобаний потяг! 

— Ти чого кричиш на мне? Я не просила тебе їхати зі мною!

— Ага, не просила, — Алан буквально падає на сидіння навпроти мене й ставить каву на столик так різко, що кришка ледь не злітає. — Зате чудово поїхала сама чорт знає куди після того, як ми вчора говорили.

— Не перебільшуй.

— Не перебільшувати? — нервово сміється. — Розі, за тобою буквально стежать.

— Можливо. Але це не означає, що я маю сидіти вдома під замком.

— Я б із задоволенням тебе там закрив.

— О, чудово. Тепер ти ще й психопат.

Він закочує очі й простягає мені пакет.

— Господи, ти нестерпна.

– Мені так часто кажуть.

Я повертаюсь до айпада, роблячи вигляд, що дуже захоплена роботою. Насправді ж я просто не хочу дивитися на нього зараз. 

— Ти досі злишся? — тихо питає він через кілька хвилин.

— Ні. Я просто обожнюю, коли від мене приховують важливі деталі життя.

Він важко видихає.

— Я не приховую, щоб зробити тобі гірше.

— А для чого тоді? 

І знову тиша. Як мені набридло це ігнорування відповіді. Я гірко усміхаюсь і знову дивлюсь у айпад.

— Ось тому я і їду сама все дізнаватися. Бо від вас обох нормальних відповідей не дочекаєшся.

❤️ ЧИТАЙТЕ РОМАН «ЗІГРАЄМО В КОХАННЯ?» ❤️