Візуалізація "Рука, що гойдає колиску"

По заявкам чоловічої частини авторів і читачів викладаю фото русалок)

Прозора й чиста, без жодної хвилі, вона наче обійняла замучене спекою тіло. Ніби ніжні руки гладили плечі, спину… шовковисті трави обвили – і відпустили… Наплававшись до втоми, я вийшов на берег, стріпуючи волоссям. Та враз ніби прохолодна хвиля наздогнала, прилинула до спини:

- Куди ж ти, легіню? Не поспішай… - тонкі руки обвили живіт, ковзнули по грудях. Мокрі коси прилипали до рук, сковуючи рухи…

Коли обертався – вже розумів, кого побачу. Та русалок виявилось багато. З десять точно, невже так швидко вчули?

- Потанцюй з нами, красеню, подивись на нас – яка краща?! – неживі дівчата взялися за руки, закружляли довкола мене у швидкому танку. Сині губи відкривали у посмішці гострі зуби, пусті очі блищали білим, мокрі сорочки прилипали до голих тіл, окреслюючи принади. Танцюючи, все ближче тягнули до води.

- Зачекайте, красуні! – голосно крикнув, - маю для вас подарунок!

- Дарунок? Дарунок, дарунок… - заплескали русалки у мокрі долоні, - Який дарунок, скажи!

- А гребінь коси чесати, хто найдовшу косу має? Тій першій віддам!

- Я! Я довгу косу маю! Дивись – золота, дивись – зелена, - наперебій вигукували, - мені першій дай!

читати тут