https://booknet.ua/book/kvtka-nad-b452072

Привіт, мої любі читачі! ✨

Чи помічали ви, як іноді одна мить може змінити все? Коли весь світ навколо — зорі, шум нічного міста, минулі образи й навіть старий хитрий кіт Біс — ніби затихає, залишаючи двох людей наодинці з їхніми найбільшими страхами. І з їхнім найбільшим бажанням.

Сьогодні я принесла вам особливу, неймовірно ніжну та відверту главу. Високо на даху, ховаючись від усього світу під одним теплим пледом, Софія та Тадей нарешті зробили цей крок.

«— Бо якщо я зараз тебе поцілую… я вже не зможу зробити вигляд, що це щось тимчасове. Не зможу відступити. Не зможу заховатися за страхом...

— Тоді не тікай. І не ховайся».

Це не просто поцілунок. Це момент, коли вони обоє визнали: так, нам страшно. Страшно бути пораненими знову, страшно довіритися, страшно прокинутися завтра й подумати, що це помилка. Але не спробувати — ще страшніше.

Тепер між ними немає недомовок. Двері на дах зачинилися, залишивши позаду сумніви, а попереду — те, що Софія так рішуче назвала словом «Назавжди».

? Нумо ділитися емоціями:

• Як вам ця сцена? Чи відчули ви те напруження, яке висіло між ними перед першим дотиком?

• Чи вірите ви Софії? Чи справді вона зможе відпустити свій страх заради Тадея?

• І головне... як думаєте, чи дасть їм минуле спокій тепер, коли вони разом? ? (Бо ми ж знаємо, що Біс заснув солодким сном, але сюжетні повороти не сплять!).

Чекаю на ваші коментарі, зірочки та враження під главою! Ваша підтримка — це моє натхнення.

[Читати нову главу тут (посилання)]

З любов'ю,

Твій Автор ✍️ Гончарчик Мілана