Вітаю, любі букнетівці!❤️

Сьогодні у ваших книжечках дві нові глави!

Вам невеличка частинка з дуже емоційного розділу Конкурентки:

Чорт, серце стискається вже вдруге за сьогодні, надто сильно. І гепає на всю, хоч я і не давав йому для цього приводу. Хвилювався, хотів, нервував, але зараз... Я не просто вдоволений, я...

Ні, я зовсім не спокійний. Мене розпирає від захвату що поруч та, котру жадав багато років з нашою дитиною за руку!..

Дивлюся на Емі. Таке ж світле неслухняне волосся ніби норов свій показує, вибилося із зачіски аби прикрашати обличчя . А полохливі оченята не знають спинку як колись у її матері, коли вона всього боялася...

—Я хочу, щоб ти знала, Емі. Я не просто твій біологічний батько. Я кохаю твою маму. — переводжу погляд на Іру. — Сильно.

Ірина не киває. Ховає від мене не лише почуття, а й погляд. Отже... Дрейк?

Питання не ставлю. Що б між ними не було за цю добу, я не віддам її йому.

—Ми не надовго. — Ірина в собі. Біс, куди поділася Ірен, яка щойно тримала це тіло?

Нічого не кажу. В грудях тисне і я просто розминаю вільною рукою грудну клітку. Отже... не я.

Не той Влад, на якого можна було б покластися... Краще той, який має в запасі армію балаклав?

Ніхріна(!) Іро. Він не отримає тебе!

В очах поступово темніє. Я не розумію від чого, та спати мені однозначно не хочеться. Але чорт, якась сила ніби забирає реальність з-перед очей. А потім мене вдаряють по обличчю і одне єдине:

— Владе! — її голос, ріже свідомість мов навпіл.

І... Темно.

Останні дві доби передплати! Потім ВАРТІСТЬ НА КНИГУ ЗРОСТЕ!

Обіймаю кожного і кожну!

Мирного неба!❤️

Ваша Тая)