- Що ти робиш? Відпусти, - пищу не своїм голосом, коли його руки змикаються на моїй талії.

Давид нависає наді мною здоровенною брилою. Брати двійнята, і рисами обличчя досить схожі, але в іншому є відмінності. Давид вищий за Дем'яна і спортивніший, тому зараз я почуваюсь комашкою поруч з ним. Рельєфи його твердих м'язів обтягує темна тканина футболки. Він завжди ходить лише у футболці, навіть якщо дуже холодно. Здається він ніколи не змерзає.

Його темні, мов смола, очі виражають злість і непохитність. З ним важко говорити, коли він у спокої, а зараз навіть стояти близько лячно. У Давида важкий характер, і весь час, від коли я тут живу, я намагалась не показуватись йому на очі. Знаю, що він найбільше протестував проти весілля наших батьків, і не хотів, щоб ми з мамою переїжджали у їхній будинок.

- Хто тобі дозволив вилазити зі своєї кімнати? Га, маленька Міра? - схиляється ближче і в ніс б'є гострий аромат його парфумів. Якщо від Дем’яна пахне грайливістю, то від Давида — холодом. - Набралась сміливості. Музику вимкнула. Не боїшся наслідків своїх дій?

- І не побоюсь ще раз це зробити, - відповідаю сміливо, витримую його погляд, хоч всередині все труситься. - Ви вже замахали цими вечірками. Ні на хвилину спокою нема. 

Він хмурить густі брови. І провівши долонею по чорному неслухняному волоссю, впечатує руку в стіну біля моєї голови. Я здригаюсь і декілька разів кліпаю. Відчуваю, що інша його рука ще тісніше стискає мою талію. 

- То може тобі краще повернутись додому, якщо ми тобі заважаємо? Там матимеш спокій, - каже тихо, схилившись до мене ще ближче.

Його подих обпікає щоку і я втягую в легені повітря. 

Давид тисне на мене, намагається зламати. Хоче, щоб я розплакалась і втекла. Можливо навіть назавжди пішла з його будинку. Я б з радістю, але мені немає куди йти. Мама здала нашу квартиру квартирантам, мотивуючи це тим, що додатковий заробіток нам не завадить. Хоч вона збирається заміж за мільйонера, все одно розуміє, що фінансова незалежність повинна бути. А враховуючи які у Василя Григоровича сини, я б на «довго і щасливо» не розраховувала. Думаю, вони зроблять все, щоб їх шлюб не протягнув і року. 

- Ти цього хотів би, - хмикаю, та усміхаюсь, ігноруючи незрозуміле тепло внизу живота, що розливається від близькості з цим мажором. - Але не отримаєш такого щастя. Навмисно залишусь якнайдовше у вашому домі. Щоб вас позлити.

- Міро, граєшся з вогнем, - цідить крізь зуби і стискає щелепу так сильно, що жовна рухаються. - Не варто лізти на рожен. Особливо, коли мами немає поруч, щоб захистила.

- Думаєш, я без мами немічна? - його слова мене обурюють і хочеться показати, що він помиляється. - Не вихваляйся своєю силою. Велике тіло, це не головне. Ще треба мати кмітливість. Якби ви з братом прораховували наперед, то зрозуміли б, що зі мною треба дружити, якщо не хочете, щоб Василь Григорович дізнався про ваші веселощі. 

Звичайно, я здавати їх не збираюсь, просто погрожую, щоб понервували. Може наступного разу двічі подумають, перш ніж влаштовувати таку гучну вечірку. 

Але здається, Давида сильно зачіпають мої слова. Його привабливе обличчя темніє від злості, а з очей летять іскри. Його пальці сталевою хваткою втискаються в моє тіло, а сам він нависає так низько, що заступає весь світ. 

- Тільки попробуй рота відкрити, - погрозливо шепоче.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1