Сьогодні вийшли одразу два нові розділи «В тіні його таланту» —  вони дуже важливі для всієї історії Ніки та Артема. І я люблю обидва. 

У четвертому розділі ми повертаємося у весняні канікули 2012 року. Ніка вперше залишається на вечірці з ночівлею, вдягає білу майку, нервує перед дзеркалом і чекає тільки одного хлопця — Артема Корнійчука. І тієї ночі між ними справді щось стається. Не гучне. Не очевидне. Не таке, про що потім легко розповідати подругам. Лише темна кімната, дитячі пластикові зірки на стелі, його руки, її дурна надія .  Але бажання треба формулювати дуже обережно.

П’ятий розділ переносить нас у квітень 2021 року. Доросла Ніка працює в офісі майже до опівночі над проєктом мистецько-освітнього центру в Таллінні. Коршун телефонує їй, і дає маленьке доручення в офісі. Але раптом їхня нічна розмова стає більш особистою ніж мала б.  Минуле повертається до неї у дрібних деталях, але йому тут не місце, тож Ніка не надає цьому значення. 

Сподіваюсь, що читаючи четверту главу ви зможете пригадати, як це було у вас. Як це приходити на вечірку заради однієї людини, яка навіть не факт що з тобою заговорить. Як це боятися близькості і прагнути її. Бо насправді, це дуже тонкі речі, і меня здається, що коли ми дорослішаємо, то ця тонка тканина грубішає і трохи вицвітає. 

Читайте нові глави й напишіть мені:
На вашу думку, чи змінилась Ніка за стільки років? Чи стала загартованішою? 

П.С. Якщо історія зачепила — додавайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити продовження. Бо далі Ніці доведеться зрозуміти: що за будь яку ніч під зірками, бодай і пластиковими доведеться заплатити.