Коли я працював над оповіданням "Остання справа окультного детектива", мені хотілося створити не просто містичну історію, а атмосферу повільного, невідворотного жаху - такого, що ховається не в самих монстрах а у відчутті зіткнення з чимось прадавнім і неприродним.
Надихали мене класичні твори weird fiction.
Прендік і Дрейк — головні герої та одні з центральних персонажів мого Безіменного циклу. Попри спільну участь у розслідуваннях, це зовсім різні люди.
Прендік — окультний детектив, людина стримана, холоднокровна й надзвичайно спостережлива. Він не схильний до зайвих емоцій і звик дивитися в обличчя речам, від яких більшість воліла б відвернутися.
Дрейк, навпаки, більш емоційний і живий у своїх реакціях. Він ще здатен дивуватися, сумніватися й по-справжньому боятися того, із чим стикається. Саме через його сприйняття читач поступово занурюється у моторошну атмосферу розслідувань.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати