Що ж. Позавчора я вже думала, що попрощаюся з вами, бо потрапила до лікарні. На щастя, нічого нового, але, на жаль, турбує добре забуте старе — мігрень з аурою. Так, такий головний біль, через який, думаю, ніхто б не повірив, що можна забути половину дня й говорити якусь нісенітницю, яку до кінця й не контролюєш. Така фігня скосила мене два роки тому, але цього разу було важче...

Знаєте, так, хочу трохи побідкатися. Не хотілося б потрапити до лікарні ще хоч раз. Не те щоб мені старенькі бабусі по палаті надокучали хропінням чи передачами, які вони слухають цілодобово... Навіть місце в мене було непогане — біля підвіконня. Але вдома якось краще, погодьтеся)

Сьогодні мене виписують, і я прийду додому та просто ляжу в ліжко. Не маю сил. Навіть не знаю, куди вони зникли.

Так, це була трохи сумна нота. Але, бляха, хотілося з кимось поділитися, а не сидіти тут самій. Якось так.

Не хворійте й бережіть себе♥. А я не прощаюся, бо пости ще плануються)