Привіт, любі ❤️

​Так як я пишу роментезі, засноване на реальних подіях, і переповідаю вам там частинку власного життя з археологічних розкопок, вирішила трохи занурити вас у бекстейдж.

Чому до роботи на історичній пам'ятці взагалі допускали волонтерів?

У 2003–2005 роках Невицький замок був у занедбаному стані: мури сипалися, все заростало чагарниками, а державного фінансування бракувало. Тоді ужгородський археолог Олександр Дзембас почав організовувати експедиції, до яких долучалися студенти та молодь.
​Волонтери жили поруч із замком у наметах (діяли цілі еколого-археологічні табори) і власними силами рятували фортецю:
​— розчищали територію від каміння та рослинності;
— ​працювали на розкопках;
— ​обережно зачищали культурні шари на археологічних квадратах;
— ​допомагали укріплювати руїни.

Таким волонтером була і я, і їздила туди кілька років поспіль.

На ілюстрації нижче приблизно так і виглядають ті самі квадрати, в яких працюють герої.

​А якщо ви ще не знайомі з моєю новинкою «Тіні ілюзій руїн», де переплелися магія, древні легенди та реальні почуття, запрошую до читання! Тиць ❤️