Додано
12.05.26 19:06:25
"Шеф моєї мрії"- знижка.
Доброго вечора!
Хто ще не бачив, сьогодні діє знижка на боса і його секретаря. Дуже гарна і емоційна книга. Знижка діє до 00:00
16 безкоштовних розділів для ознайомлення.
ПОСПІШАЙТЕ!!!

Анотація до книги "Шеф моєї мрії "
Мене ніколи не цікавили однолітки, скільки себе пам'ятаю, я завжди мріяла про справжнього чоловіка. Дорослого, сильного і впливового. Такого, з яким я б могла почуватись маленькою слабкою дівчинкою, а не тягнути все на своїй шиї. Подруга вважає, що мені просто не вистачало батьківської уваги. Все можливо. Одного разу я побачила такого чоловіка в ресторані. Ковальов Олександр Олександрович - старший за мене на двадцять два роки, власник будівельної компанії. Я довго марила ним здалеку, бо чоловік був одружений , а для мене це табу. Поки якось не побачила в оголошенні, що в його компанію потрібні працівники. А ще, він нещодавно розлучився. Такої нагоди я втратити не могла. Тепер я зроблю все, щоб моя мрія здійснилася і щоб цей чоловік був моїм.
Пристрасно
Емоційно
Відверто
Бос і підлегла
Різниця у віці.
УРИВОК:
Посеред ночі я почув телефонний дзвінок. Яна. Мабуть щось сталось. Сів в ліжку і прийняв виклик...
- Так, Яно. Слухаю. - на задньому фоні гарлапанить музика, тому я не відразу її почув...
- Олександре, чому ти такий придурок? - це перше що я почув. І якщо чесно - охринів.
- Що, пробач?
- Ти примусив мене повірити, що я тобі подобаюсь, а потім пішов з тою підстаркуватою блондою. - тепер по голосу відразу чутно, що дівчина не надто твереза. Сьогодні ж в Аліси дівич вечір. Це що виходить , і невістка теж в такому стані? Та я поки що не перебиваю дівчину, мені стало дуже цікаво все що вона говорить. - Ти сам не знаєш чого хочеш. А я ж так кохаю тебе. - отут я дійсно охринів. Кохає? - А ти - паразит, який вліз в моє серце і тепер рвеш його на частинки. - я просто в шоці. Чую що дівчина схлипує. Плаче. Здається вона вже добре набралась і час їй додому. Зараз все одно немає сенсу продовжувати цю розмову.
- Ти де, Яно? Мені здається що тобі вже досить пити.
- Це не твої проблеми. - гаркає. - Я не для цього тобі телефоную.
- А для чого?
- Сама не знаю. Просто хочу щоб ти знав, що мені байдуже на тебе і на ту блондинку. - я тихо розсміявся.
- Я зрозумів тебе, Яно. Може тебе забрати? Скажи де ви? - Янусь, ось ти де. - почув голос майже невістки. - Я тебе всюди шукаю. З ким ти розмовляєш?
- З шефом. Він пропонує мене забрати.
- Тобто? Ти що збожеволіла? Алло. - Аліса забрала в дівчини телефон. - Олександре Олександровичу, пробачте. Яна трохи випила зайвого. Не звертайте уваги. В нас все під контролем. Ми всі вже збираємось їхати по домах. - в невістки голос нормальний.
- Алісо, давай я відправлю за вами автомобілі. Щоб бути впевненим, що ви добрались нормально. - пропоную, так як не хочу щоб в такому стані вони сідали в автомобілі до незнайомих людей.
- Дякую, та не треба. Костя вже домовився. Ще раз пробачте. На добраніч.
- До завтра, Алісо.
Скинув виклик і почав сміятись. Яна - Яна - Яна... І що мені з тобою робити? Значить ось чому мені іноді здавалось що Яна дивиться на мене з ніжністю і обожнюванням... бо так і було. В малої до мене почуття. Ось і приїхали. Впевнений що якби вона була тверезою, то нізащо б мені не сказала всього цього. І я б мабуть не наважився ставати на ті ж граблі вдруге. Що вона сказала? Я не знаю чого хочу? Знаю я чого хочу... Її я хочу. Та не міг собі дозволити відразу в вир з головою. Спершу хотів дізнатись її краще. Але хто не ризикує, той не п'є шампанського...
Гарного вечора і тихої ночі!
Тетяна Калинова
2735
відслідковують
Інші блоги
Доброї ночі всім, кому не спиться, і всім, хто побачить блог вранці! Я вдячна читачам, які вже встигли зануритися в атмосферу книги Водійка для Дикого ♥︎♥︎♥︎ Ви мотивуєте мене писати і публікуватися, ваші
Ая-яй! Я серйозно, а не про те, про що Ви подумали ❣️ ❣️ ❣️ Ельтан Армас – самий позитивний чоловік в книзі «Таємниця Скарлет». Ельтан Армас – самий вірний і надійний друг для Скарлет. Ельтан
Вітаю! То що ж виходить? Яшма так старалася і готувалася, так сильно хотіла порушити плани подруги, а Айвін все одно скуштував пиріг, який йому приготувала Лайла! Виходить, що усе, що досягля Яшма своїм "чудовим"
Розкажіть МЕНІ, як максимальному інтроверту, чи варто тут щось писати, і взагалі: письменники - хто ви? Я, наприклад, пишу, ну тому що пишу, не можу тримати це в собі, а ви як? Чому ви вирішили писати, чому ви тут? А ще більше
Я подаю «Стерво для бабія» на передплату. Чесно? Довго вагалася. Мабуть, кожен автор проходить через ці переживання перед своїм першим разом. Ще під час написання «Ти належиш мені» я думала про це, але так і не
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Мія Содо, ❤️❤️❤️
Дякую за можливість ❤️
Нат, ❤️❤️❤️)))
Щиро дякую за промик❤️
Оксана Шинкаренко, Прошу.))) Приємного читання.)))❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати