Маніфест незалежного автора.
Нещодавно мені надіслали запрошення в один красиво оформлений видавничий проєкт. Той самий випадок, коли тобі пишуть в особисті, заманюючи статусом «незалежного щорічника», а потім відправляють у загальну чергу заповнювати анкети та доводити, що ти не «графоман» (цитата з їхнього сайту!).
Раніше автор у такій ситуації мав би знепритомніти від щастя: «Мене помітили!». Але сьогодні це викликає радше подив. Світ змінився, і стара модель «видавець — вершитель доль» більше не працює.
Ми отримали унікальну автономію, про яку письменники минулого не могли й мріяти!
Жодних «фільтрів». Тепер між автором і читачем немає посередника, чий смак — єдиний закон. У нас є Букнет і безліч інших платформ. Ми самі будуємо свої спільноти.
Тотальний контроль. Ми самі обираємо ритм публікацій, самі створюємо візуал, самі формуємо естетику своїх світів. Ми — і автори, і маркетологи, і артдиректори в одній особі.
Професіоналізм проти бюрократії. Коли видавець пише тобі, але не спромігся навіть прочитати твої глави — це не пошук талантів. Це конвеєр, який шукає «сировину».
Погляд на Захід: там це вже норма.
Світова індустрія давно перебудувалася. Найбільші видавництва (як-от Penguin Random House) самі полюють на авторів із Wattpad або TikTok. Там зрозуміли: автор з аудиторією — це не прохач, а партнер. І якщо видавець хоче співпрацювати, він змінює тон із «ми вас відберемо» на «чим ми можемо бути вам корисні?».
Я не диктую умови. Я просто граю за своїми правилами. Публікую глави раз на три дні, створюю той світ, який бачу в голові, і ціную щирий інтерес кожного з вас більше, ніж «знак якості» від чергового пафосного комітету.
Моя «Цитадель» будується тут, на ваших очах. І це — найцікавіша гра, у яку я коли-небудь грала.
А як ви вважаєте? Статус «друкованої книги» все ще має магічну вагу, чи сьогодні важливіший живий зв'язок автора та читача в мережі?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнайома ситуація. Та я не бачу сенсу публікуватися лише заради факту публікації. На мій погляд, дописи в тредсі зараз читає більше людей, ніж друкований літературний щомісячник
Кіт Анатолій, То точно
Я думаю, що свою вагу має і друкована, і електронна книга) Але теж радію, що видавці вже не монополісти
Зодча Тіней, Ну а як інакше?))
Ми живемо в чудовому часі, коли можемо собі дозволити показати нашу творчість людям.
Василенко Сергій, Дійсно, можливість ділитися своєю творчістю напряму, без бар'єрів — це справжній дар нашого часу. Рада, що ви це відчуваєте так само!
Я в першу чергу за електронні книжки, за ними майбутнє. А головне — це набагато екологічніше, ніж друкарні. Я вже мовчу про ціну паперових книг і те, скільки зараз людей може собі дозволити цю розкіш.
Morwenna Moon, Екологічність та доступність — це величезні переваги цифрового формату, ви праві. Світ змінюється, і те, що раніше було розкішшю, тепер стає питанням вибору та зручності. Дякую за ваш коментар!
Статус друкованої книги частково має вагу - суто естетично.
А загалом... Я не просто так неодноразово зазначав, що не планую в друк та видавництво у найближчому осяжному майбутньому (та й в неосяжному, мабуть, теж). Нащо мені оті нерви?) Я зовсім не для того пишу.
Очерет, Розумію вас. Нерви та творча свобода — надто висока ціна за паперовий статус, який сьогодні багато в чому став лише естетичним додатком. Головне — писати для душі та для тих, хто це справді цінує
Я люблю книги, часто купую друковані видання, особливо спеціалізовану літературу. Тому для мене вони мають вагу. Але вцілому згідна з Вами, ми - автори власних світів і це чудово.
Ріна Март, Так, спеціалізована література в друці — це окрема любов і зручність. Але я дуже рада, що ви підтримуєте ідею авторів як творців власних світів. Це саме те, що надихає будувати мою "Цитадель"!
Статус друкованої книги - це більше питання вибору читача. Не признак статусності автора, якщо можна так сказати. Бо якщо хочеться читати історії саме конкретного автора, то все рівно на якій мові і в якому вигляді.
Якось випадково натрапила в неті на електронну книгу англомовного автора. В перекладі була тільки серія з 4х книг. Загалом у автора книг 50 було. Я читала їх англійською, в гуглі, навіть не скачуючи, просто тримаючи в закладках. Всі, абсолютно всі книги цього автора.
Агнія Бурне, Ваш приклад з англомовним автором дуже влучний! Це ще раз доводить, що якщо історія захоплює, формат і мова не стануть перепоною. Головне — це той самий зв'язок між автором і читачем, про який я і писала. Дякую, що поділилися досвідом!
Слушні думки.
Ромул Шерідан, Дякую, що розділяєте ці думки. Приємно знати, що ми на одній хвилі!
Та й раніше, гадаю, грав би зв'язок автора й аудиторії. Але способу комунікації не було.
А так... Ну, радий, що у Вас все добре, що пишуть і помічають. А те, що конвеєр... Ну, будемо чесні, а кому не хочеться легких грошей, які ще й самі усе зроблять?))
Марк Лис, Саме так, зараз ми нарешті маємо ті інструменти комунікації, про які раніше можна було тільки мріяти. А щодо "конвеєрів" — вони завжди шукатимуть легких шляхів, але ми обираємо якість і свій власний ритм. Рада, що ви це помітили!
Якщо в автора є і в мережі велика кількість активних читачів - це вже перемога. Мати паперову книжку - теж кайф. Її можна «пощупати, понюхати». Будь-які здобутки – це здобутки.
Маріанна Темницька, Повністю згодна! Естетика паперу — це особливе задоволення для душі, але активна аудиторія в мережі — це той фундамент і вогонь, який дає автору справжню силу діяти далі. Дякую за підтримку!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати