Я виклав на Booknet ознайомчий фрагмент роману «Третій стан II: Вікно Гокінґа».
Це науково-фантастичний трилер про межу між життям і смертю, природу часу, сигнал із вмираючого мозку й небезпечне питання:
а що, якби мертві не мовчали?
В основі історії — реальний жартівливий експеримент Стівена Гокінґа з вечіркою для мандрівників у часі. Запрошення були розіслані вже після події. Ніхто не прийшов.
Але в моєму романі саме ця порожня вечірка стає точкою, де щось змінюється.
У різних лікарнях світу вмираючі мозки починають генерувати однаковий неможливий сигнал. Не схожий на випадковий шум. Не схожий на хаос останніх нейронів.
Схожий на повідомлення.
Хтось або щось ніби намагається пройти крізь часову щілину — не тілом, не голосом, а інформацією.
На Booknet уже доступні примітка автора, примітка для читача, пролог і перші три розділи. Цей фрагмент можна читати як окремий вхід у світ «Третього стану»: тут починається лінія Вікна Гокінґа, сигналу й першого питання, після якого вже важко слухати тишу так само, як раніше.
Це не містика в простому сенсі.
Це історія про науку, яка підійшла занадто близько до межі.
Про свідомість як інформацію.
Про час, який може бути не прямою лінією.
І про мертвих, які, можливо, не повертаються — а просто чекають, поки ми навчимося їх чути.