Пастка для Дракона

Час кулуарних інтриг і тихих перешіптувань у Червоному Замку добігає кінця. Фігури скинули свої оксамитові мантії й нарешті оголили сталь. Новий розділ «Попелу і Крові» вже чекає на вас, і в ньому дуже багато бруду — як буквального, так і того, що ховається в людських душах.

Цей розділ — це зіткнення трьох абсолютно різних поглядів на війну.

З одного боку в нас Еймонд. Його лють на тренувальному дворі просто іскрить. Він настільки одержимий ідеєю довести власну силу та знищити Порочного Принца, що свідомо залишає столицю (і свою матір) на поталу Ларісу Стронгу. Гординя засліплює його, але водночас його єдиним вразливим місцем залишається Ейла. Його безмовна обіцянка випалити світ дотла, щоб їй було де стояти — це найстрашніша, найтемніша лірика, на яку тільки здатен Таргарієн.

З іншого боку — Деймон. Жодного благородства, жодних лицарських дуелей. Віддати ворогу найбільший замок Вестеросу без бою просто для того, щоб залишити столицю беззахисною? Це холодний, цинічний розрахунок геніального полководця. Але навіть у Деймона є слабке місце, і Аліс Ріверс безжально б'є прямо туди. Її слова про те, що за всією цією війною і гнівом ховається лише бажання бути улюбленим, пробивають його валірійські обладунки краще за будь-який спис.

І нарешті, мій несподіваний фаворит — старий кастелян Саймон Стронг. Поки вершники драконів міряються амбіціями і кидаються твердинями, цей старий обирає життя. Його рішення заховати людей у найглибших криптах Харренхолла, під Башнею Привидів — це голос справжнього Вестеросу. Дракони згорають і падають у море, а каміння залишається.

Пастка Деймона вже відкрита, і Еймонд летить прямо в її пащу. Харренхолл чекає.

Заварюйте щось міцне і йдіть читати. А потім обов'язково напишіть мені в коментарях: чий підхід вам зараз ближчий? Сліпа, руйнівна лють Еймонда, холодний гамбіт Деймона чи щурівчий прагматизм старого Саймона?

Ваша Лія, Хранителька Попелу

ЕЙМОНД, ДЕЙМОН, САЙМОН

Настрій: Ніби стою під зливою на березі Божого Ока

Слухаю: Ramin Djawadi — «Blood of My Blood»