Я тут почала викладати новий роман. Про архітекторів, перше кохання, старі образи й людей, які дуже довго вдавали, що все давно минуло.

Колись Вероніка Гончар виграла конкурс не тому, що хотіла стати кращою за хлопця, у якого була закохана, а тому що прагнула, аби він помітив її. Він помітив. І зненавидів. З того часу Вероніка навчилася уникати свого першого кохання як вогню. 

Але серце — надто дурнуватий орган.

Вона піде за ним один раз. Потім вдруге. І, звісно, втретє. Після чого зарічеться більше ніколи з ним не пересікатися. Тож тепер Вероніка йде лише за своїм талантом. Бо кохання надто нестабільна конструкція, навідміну від мистецтва. 

У книзі будуть:

• перше кохання
• шкільне суперництво
• second chance
• від образи до кохання
• старі таємниці
• вимушена близькість
• герой із важким характером

Ну і куди ж без багатогранних фігур: трикутників, квадратів та діамантів. Їх буде вдосталь.