Спогади, дитинство, рідний край - це те, що не стерти з пам'яті, воно назавжди залишить приємний відбиток у пам'яті. І досить часто настає ностальгія за певними речима. Людям властиво запам'ятовувати лиш позитив. Негатив відходить на останній план. Немає сенсу пам'ятати все те погане, бо його всерівно вже не змінити.

Добре, коли є куди повернутися, в той дім, де завжди чекають; там, де ніхто не засудить і зрозуміє; місце, де день триває вічність; там, де солодко засинати і приємно прокидатися. Це місце з історією, власною, своєю. 

Уривок із вірша:

А я навчилась цінувать моменти!

Шкода, що деякі - це відгомін життя...

Від деяких залишився глибокий слід на серці,

Їх не повернеш, вони в минулому без вороття.

Повний вірш можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/reader/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599?c=5012332

Приємного читання!