Чи ловили ви себе на думці, коли все йде за планом? Гарний день, чудова погода, спокійний вечір… І здається, що нічого поганого просто не може статися.
Вчорашня ніч стала для нас із чоловіком однією з найстрашніших.

Бо вперше в житті ми летіли машиною до лікарні з нашою маленькою донечкою. І, мабуть, найстрашніше було почути: "Ми відправляємо вас швидкою в іншу лікарню".
Це була наша перша поїздка в кареті швидкої. Я з донечкою всередині. Чоловік — машиною за нами.

Потім була година очікування в лікарні. На годиннику 00:47. Втома. Страх. І постійне: "А раптом?.."

А потім слова лікаря: «Скоріше за все, ви перенервували. Все має бути добре».
Мало б стати легше. Але ні. Прийшов інший страх.

Бо нас відправили додому зі словами: «Якщо щось — приїжджайте».
Сьогодні ми здали аналізи й тепер чекаємо результати.

А ранком нас чекав ще один "приємний" сюрприз від держави — два штрафи ПДР за перевищення швидкості на 26 км/год.

І знаєте що? У той момент нам було абсолютно байдуже на ті штрафи. Бо коли мова йде про дитину — усе інше перестає мати значення.

І саме в такі моменти розумієш, як сильно ми любимо своїх дітей.