Вимушений шлюб. Знижка

Сьогодні на книгу «Неминуча пристрасть» діє найнижча ціна.

– Здається, я все владнав.

– Рада за вас, – відгукнулася Аліса, продовжуючи зосереджено жувати.

– Немає ніяких «нас». Більше немає.

– Дарма. Мила була парочка.

– Ти знущаєшся? – я не витримав і усміхнувся. – Тебе ж це чіпляє. Ти котрий день мене цим підколюєш.

Аліса нарешті підняла на мене очі й фиркнула:

– Ну звісно. У тебе є – вибач, була – коханка, а в мене не було нікого. Чоловік мені зраджує, який жах, – у її голосі чувся неприхований сарказм. – А я, може, почуваюся самотньою. Ну нічого, скоро навчання почнеться, університет...

– І тобі буде не до цього, – задумливо перебив я.

– А може, навпаки, знайду собі когось.

Я мимоволі зціпив щелепу, маскуючи роздратування фальшивою усмішкою. Думка про те, що поруч із нею з’явиться хтось інший, обпікала ревнощами. Нещодавно я сам зраджував їй і не переймався її почуттями, а тепер... тепер мені хотілося, щоб вона належала тільки мені.

– Пам'ятаєш, я казав, що мені важлива репутація? Так ось, це правда. У мене більше нікого не буде, я маю намір бути тобі вірним.

– Мені що з цього? – Аліса байдуже махнула рукою. – А я от не можу пообіцяти, що завжди ночуватиму вдома і приходитиму вчасно. І що в мене ніхто не з’явиться.

Вона явно била по болючому. Якась зла іронія долі: раніше я змушував її страждати своїми зникненнями, а тепер сам мучився від її холодності. Я не міг заборонити їй шукати когось – вона ж мені нічого не забороняла. Їй, здається, взагалі було на мене начхати.

Перша частина дилогії — «Нестримна втеча».

І незабаром вийде окрема книга про Варю.

Мій телеграм-канал, де будуть усі новини та спойлери