Я б не сказав, що ми гірші, бо живі. Навпаки — ми недосконалі саме тому, що складніші за будь-який написаний світ. У вигадці можна продумати кожну деталь, вирівняти сюжет, надати болю красивої форми, а втраті — правильного сенсу. Але людина не будується за планом автора. Вона змінюється, помиляється, сумнівається, знаходить нові бажання, втрачає старі мрії, знаходить нові й усе одно продовжує рухатися далі.
І в цьому є наша сила у збереженні оптимізму й внутрішньої цілісності. Ми не ідеальні, але здатні рости. Ми можемо вигадувати світи, щоб краще зрозуміти себе, а потім повертатися в життя трохи мудрішими, теплішими й уважнішими. Тому світ не втрачає сенс через нашу недосконалість. Навпаки — саме вона робить його живим, мінливим і наповненим.
Ти народився, вчився, одружився,
Родився син, онуки, застудився.
Таблетки, старість, пенсія, роки пливуть,
Помер —Оце й вся суть.
В ілюзіях же ти злітав у небо,
Підкорював вершини, опускався в жерло,
Світ рятував і знав —Десь вірно ждуть.
То хто ж бо істину несуть: Ілюзії чи суть?
Сергій Більцан, Тому я з Вами абсолютно погоджуюсь, що творчі люди знаходяться у своєму сприйнятті десь посередині. Якщо раніше наші “ігральні кістки” сприйняття реальності були схожі на звичайний кубик із шістьма гранями, то зараз це вже якийсь ромбододекаедр із дванадцятьма площинами, де кожна грань — окремий спосіб жити, мріяти, тікати, повертатися й знаходити сенс. І головне, мабуть, не те, де саме людина стоїть — у “суті” чи в “ілюзії”, а чи залишається вона при цьому живою всередині.
Всім привіт! Сьогодні діють знижки на сучасні любовні романи про фіктивні стосунки. Знижка на сучасний любовний роман “Дружина на заміну” Уривок: — Я не пам’ятаю. Ти справді мій чоловік? — дивлюся з
Привіт! Проблеми зі здоров'ям затягнулися, але я нарешті повернулася, вже майже здоровенька і бодра. СКОРО НОВА КНИГА ПРО ПОПАДЕНКУ! Не пропустіть! Буду рада підпискам - завжди взаємна! Також підписуйтеся
Скільки разів у житті ви шукали підтвердження своїх дій у комусь іншому? Питали порад, вагалися, боялися зробити «не той» вибір... Але правда в тому, що ніхто у світі не знає ваш шлях краще за вас самих. Ваша інтуїція
Вже три тижні як почав викладати свої роботи англійською на ROYAL ROAD... По суті той самий результат що досягнув тут з грудня, але менш ніж за місяць... Тож не дивлячись на те що й надалі вважаю політику адміністрації букнет
Привіт, мої любі Спокусники! ВІДРЕДАГОВАНО! Я дуже довго працювала над цією книгою✨ Кілька місяців редагування, щоб зробити «Мій бос - мій гріх» ще сильнішим, яскравішим і емоційнішим. Тепер це саме та версія,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкажіть будь ласка, а що саме ви вважаєте щастям?
Антібіотік, не дочекаєтесь
❤️❤️❤️
Я б не сказав, що ми гірші, бо живі. Навпаки — ми недосконалі саме тому, що складніші за будь-який написаний світ. У вигадці можна продумати кожну деталь, вирівняти сюжет, надати болю красивої форми, а втраті — правильного сенсу. Але людина не будується за планом автора. Вона змінюється, помиляється, сумнівається, знаходить нові бажання, втрачає старі мрії, знаходить нові й усе одно продовжує рухатися далі.
І в цьому є наша сила у збереженні оптимізму й внутрішньої цілісності. Ми не ідеальні, але здатні рости. Ми можемо вигадувати світи, щоб краще зрозуміти себе, а потім повертатися в життя трохи мудрішими, теплішими й уважнішими. Тому світ не втрачає сенс через нашу недосконалість. Навпаки — саме вона робить його живим, мінливим і наповненим.
Андрей Романенко (Black Silver), Ваші коментарі завжди звучать як лекція в університеті:)))
Ти народився, вчився, одружився,
Родився син, онуки, застудився.
Таблетки, старість, пенсія, роки пливуть,
Помер —Оце й вся суть.
В ілюзіях же ти злітав у небо,
Підкорював вершини, опускався в жерло,
Світ рятував і знав —Десь вірно ждуть.
То хто ж бо істину несуть: Ілюзії чи суть?
Сергій Більцан, Тому я з Вами абсолютно погоджуюсь, що творчі люди знаходяться у своєму сприйнятті десь посередині. Якщо раніше наші “ігральні кістки” сприйняття реальності були схожі на звичайний кубик із шістьма гранями, то зараз це вже якийсь ромбододекаедр із дванадцятьма площинами, де кожна грань — окремий спосіб жити, мріяти, тікати, повертатися й знаходити сенс. І головне, мабуть, не те, де саме людина стоїть — у “суті” чи в “ілюзії”, а чи залишається вона при цьому живою всередині.
♥️♥️♥️
Ідуть верблюди по піску.
Пів року, може – рок.
Ідуть верблюди… В чому ж чому СУТЬ?
А суть – в пісок. В пісок!
Грудна Жаба, :)))
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати